Іде весна. І знову ярі сіють.
Парує баранцями чиста даль.
Дивлюсь на поле і в душі радію,
Що чорний колір не завжди – печаль.
Ця темна гладь, мов щедра скатертина
Із бахромою сосен. Прийде строк –
І вся могутня армія зернинок
До сонця зробить свій зелений крок.
І колоски тугі заполовіють,
Поллється в бункер золотий ручай…
Дивлюсь на поле і в душі радію,
Що чорний колір не завжди – печаль.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583875
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.05.2015
автор: Ніна Багата