Вона не хоче, щоб її боліло,
Та серце знає свій, болючий путь.
Вона не хоче, щоб сама терпіла,
Та не по силі навіть їй заснуть.
І біль, і біль, і знову біль заклятий,
Який ти не побачиш на лиці.
Він пожирає ізсередини, проклятий!
Неначе камінь застрягає у тобі.
І втома вже боротись наступає,
Бо не пробудеш вічно в боротьбі.
Й тепла любові їй не вистачає,
Бо втратила вона усе в собі.
Вона й сама прекрасно розуміє:
Вона одна, вона сама...
І просить в долі хоч ковток надії,
А та сказала...що уже нема...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583954
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.05.2015
автор: Кучерявка