Сховала сонце у кишеню,
Закрила очі на весь світ.
Проміння стиснула у жменю,
В думках окреслила завіт.
Зробила крок,та й оступилась,
І вдруге вже так не піду,
Я плакала,волала і журилась,
Життя нитками я пряду.
Я прихилила небо до землі,
Дощем полила квіти,трави,
Тепер роботи вкрай бджолі.
Усі кидаються у справи.
Наш край так пахне дивовижно,
Поволі,відкриваю жмені,
Хоч гордість і стоїть нездвижно,
Я випускаю сонце із кишені.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584208
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.05.2015
автор: Ірина Сонячна