Живи. Відзеркалюй найкращі полотна,
Не загубись серед моря сенсу.
Лише скуштувавши води із болота,
Відчуєш, що десь недалеко Освенцим.
Я буду писати тобі, та навіщо?
Відкручено гайки на стінах вагону,
Де Кай-емігрант розкуркулює вічність
І більше ніколи не схоче додому.
Від дому лишилась велика валіза,
Потомлене тіло кидаєш на постіль.
У паспорті шоста чи сьома віза.
Нарешті ти став абсолютно дорослим.
У світі великого капіталу
Єдиний твій вибір - це вибір брендів.
Відчалюй подалі, о мій Капітане!
Подалі від глухонімих президентів.
Я чую твою пролетарську молитву,
Я знаю, що ти ще з дитинства агностик.
Для того, аби не програти цю битву,
Дивись на полотна Босха.
P.S. Найнеймовірніше - це те, що наше соціальне рабство абсолютно добровільне.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584226
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.05.2015
автор: Олександр Ткачинський