Нам доля дбайливо готує палітру -
по краплі збира кольори у стихій:
на пальці спинається й струшує вітру
насичену барву у сірий сувій.
З розбігу, підстри́бом сягає до сонця
і чубчик умочує в золота дзвін!
Заплющивши очі пірнає до денця -
до ви́току фарби, що родить розгін.
В подолок ранкові всі струшує роси.
Підморгує снам, щоб хоч кінчиком вій
зорю зачепити! Невтомна ще й просить:
"Відлий блідий промінь й ти, місяцю, свій...."
...................................................
Ще доля клопоче.... А вже нетерпляче
вистукує пензликом серце в пітьму,
бо фа́рби обрати пора підходящі
для тих відчуттів, що сьогодні вдягну!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584234
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.05.2015
автор: Мар’я Гафінець