Коли місяць в овес щериться,
Коли мертві стають тінями,
Запетляє життя вЕрвиця…
ЗаголОсять сичі з півнями…
Я позбудусь тілес матриці,
Упірну у туман мороку…
Застрибну з середи в п’ятницю
По тугому небес сволоку…
Прослизну поміж брам кованих,
У безодню спущусь норами,
Поцілую в чоло Молоха,
Що своїми жонглює жорнами…
Зазирну до синів Хамових,
Що гвалтують дочОк Лотових
На очах у повій храмових,
Під шакалів виття бронзових…
Із ковша вино підливатиму
Соломону, сину Давидову…
Та на оленів полюватиму
Із прекрасною Артемідою…
***
Коли місяць в овес щериться…
Та живі стрічаються з мертвими…
Запетляє життя вЕрвиця…
Не бажаючи стати жертвою…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584382
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 29.05.2015
автор: посполитий