Повільний плин лінивий
щедрих, світлих літніх днів...
І перелив за край
тієї ласки в теплий вечір....
Здається, ніби витись
буде так аж в безкінеччя
прекрасна вервичка,
любовно кутаючи плечі,
у тихий плюскіт мрій....
Світ від зимових збудить снів
цілунок сонця! Й затеплиться
в серці ніжний спів....
А вже ж той по́лудень -
такий повітряно-натхненний!
І від щедрот земля
вся розімліла томно вкрай.
.....В німих латать знов озеро
випрошувало: " Дай
з осердя цвіту! - Хай квітчастим
стріне літній рай
жаданий дощ.".... Та страх той
був невчасний і даремний:
все розмаїття квітів й так
буяє вже буремно!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584415
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.05.2015
автор: Мар’я Гафінець