Блакитне небо зовсім низько,
А сонце сховане між хмар.
І смерть стоїть вже близько-близько,
Троянда падає між трав.
Чорне волосся, бліда шкіра,
Сльоза стікає по щоці,
Вона, графиня, біла-біла,
Немов скупалась в молоці.
Вона легенько вколола палець,
Троянда падає з руки.
А очі дивляться в далеч, далеч,
Золотом сяють, немов зірки.
Приходить вечір, спускає повільно
Нічне покривало на темні степи.
Не крикнув їй вечір: «Куди ти? Постій-но!»
Вона впала в прірву назавжди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584480
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.05.2015
автор: Ксенія Валері