Та,що світло несе ,йде...
Зеленіє в пустині травою.
Коли навіть буря в лице,
Їй з піднятою йти головою.
Коли навіть буря в лице
І ніде не сховатись,
Нести в серці зорю
І навчитися не спотикатись.
Нести в серці зорю ,
У долю вплітаючи мрію :
-Дай ,Боже,сили світити,молю!
Я вистою . Я зумію .
Боже,дай сили світити,молю!
Хоч на серці криваві стигмати
Я любов"ю цей світ спасу ,
Бо я Донька його і Мати !
Я любов"ю цей світ спасу,
Мов дитинку його спеленаю.
Та,що світло несе , йде-
Бог напише на дверях раю .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584509
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.05.2015
автор: Ольга Струтинська