На старих фотографіях- мертві сміються
Хоч руки холодні, серця їхні б'ються
На жаль, полишивши земну домовину
Летять вони далі в чужу верховину
В скорботі й печалі омиють їх сльози
Вони посміхаються смерті- вельможі
Прийшла покосити їх, вкрасти життя
Забрати останнє щасливе буття
Брехня- те, що ти відпустив і забув,
Що ти свічку пам'яті в серці задув
У полум'ї магми погинуть віка
Із попелу встануть старі імена
Ти знову згадаєш, як кадр за кадром
Ти їх обіймаєш, говориш востаннє
Я знаю твої страшні муки німі
Я чую, як плачеш ти з ними вночі
Я знаю, я бачив, я чув, відчував,
Цю муку у серці своєму тримав
Ти бачила- досі на них він сміється
Обличчя приємним теплом розіллється
Ти знаєш, що він із тобою завжди
Не рвися померти, благаю, живи!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584512
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.05.2015
автор: Сновида