«Люди, будьте взаємно красивими!»
(Ліна Костенко)
Людяність –неначе те казкове диво
в вимірах асфальтових пустель.
Тут сама з собою не живеш красиво,
а живеш, як вийде, кожен день:
у нестачі часу, прикрій шарпанині,
шкоді, заподіяній собі.
Скільки треба шуму в наші дні людині,
скільки втрат у зайвому труді!
Крізь тунель гуркочеш потягом, набряклим
гронами напівпорожніх справ--
а душа застигла оленем закляклим,
пійманим в полон машинних фар.*
Ось вони—завмерлі на глухій дорозі,
де тривоги запах не прочах:
голови красиві, стрункодзвінні ноги,
спалах страху в первісних очах.
Будьмо незлобиві, ніжні і красиві,
з іншими стрічаючись людьми!
Всі ми в цьому світі—олені лякливі,
вихоплені фарами з пітьми...
* like a deer caught in the headlights—широко вживана ідіома, яка означає «заціпеніння від несподіванки і страху».
Вікторія Торон
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584529
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.05.2015
автор: Вікторія Т.