Я втопила свою осінь
в морі надто солодкого какао.
Шкода.
Вона могла б ще пожити, знаєш?
Якби я піклувалась
про її розпатлане волосся
і дарувала щоранку
не надто солодку каву.
Але я віддала мою душу тобі
і осінь зламалась.
Втім, як і я також.
Замість того,
щоб збирати пожовкле листя
і вплітати його
в неслухняні золотисті коси,
я дарувала тобі своє море
із надто солодкого какао.
І тільки коли померла осінь,
я зрозуміла, що було марно.
Жаль, що так пізно...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584607
Рубрика: Верлібр
дата надходження 31.05.2015
автор: .віскі і шоколад