Божий вітер-Дух Святий



Вітер  віє  де  хоче,
Вітер  душу  пройма,
Літом  теплим  лоскоче,
Студить  холодна  зима.

Вітер  віє  у  горах,
Там  реве  і  шумить,
Вітер  тихо  у  полі
По  ланах  шелестить.

Вітер  віє  як  хоче,
Голос  чую  його,
То  реве,  то  шепоче
До  серденька  мого.

Звідкіля  я  не  знаю
Ці  приходять  вітри,
Та  в  раю,  пам'ятаю:
Стихнуть  всі  назавжди.

Та  один  ще  є  Вітер  –
Не  шумить,  не  реве,
Ним  душа  відігріта,
У  душі  Він  живе.

Віє  ніжно  і  тихо,
Направляє,  веде
І  ніколи  Він  лиха,
І  штормів  не  несе.

Отой  подих  –  то  Божий
Дух  Святий  на  землі.
На  вітри  так  не  схожий  –
Віє  тихо  в  душі.

Хоч  Його  я  не  бачу,
Але  бачу  сліди
І  душа  вже  не  плаче  –
Не  страшні  злі  вітри.

Не  страшні  буревії,
Ні  лукаві  вітри.
Вітер  Божий  –  це  якір  надії,
Вічний  Дух  –  це  затишшя  в  душі.
               10.10.2004

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584636
Рубрика: Вірші до Свят
дата надходження 31.05.2015
автор: Олексій Благослов