Подарувавши щастя ночі,
Пішов він зранку на війну —
Туди, де братній ворог топче
Сестри неправильну весну:
Забагла, бачте, самостійно
До інших обріїв іти.
А як же, мила, спільне стійло,
Де звикли бути я і ти?
Подарувавши щастя ночі,
Пішов він зранку на війну,
А вірне серденько жіноче
Відтоді нічку не одну
Чекатиме в святій надії,
Що повернеться він живим
Чи, може, мудрий хтось розвіє
Війни геть не потрібний дим.
1 червня 2015 року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584740
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.06.2015
автор: Юлія Беженар