І трава, й колоски, і в полях ковила
Ніжна неба блакить і повітря прозоре
Там на Сході земля стугонить
Як зєднати природу і горе?
Скільки сказано слів , стільки пролито сліз
Не змовка та війна безупину
Он дівчина одна , як берізка стоїть
Тужить мати по рідному сину....
От якби то Всевишній, та й підняв буревій
Потрощив би ті танки й гармати
Лою трохи правителям в голову влив
Щоб не гинули наші солдати.......
Вірю щиро, що прийде той час
Підніметься з колін Україна
Лише мати й дитина, зі сльозами в очах
Все чекатимуть батька і сина....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584763
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.06.2015
автор: Олег М.