Вона була хвилею моря мого захоплення,
Вірізьблена вітрами моїх вражень.
Набувала сил та йшла своєю морською ходою,
Граючись холодно-криштально-сліпою водою.
Полишала по со́бі лише з бульбашок піну,
Що тріщить й розсипається.
Відбирала мою втіху єдину.
Не так просто таке забувається.
Я таїв тебе у сердечному жолобі
маріанської темної впадини,
Щоб при кожній невдалій спробі
не було куди більше падати.
Ти єдина хвиля моєї безпритульної гавані,
Що тріпоче та б'ється об стіни та скелі,
Прочиняючи при цьому своїм подихом-бризом
До весняно-медових країв обвітрені двері.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584819
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.06.2015
автор: Тайна Джой