а ти моя дика
невблаганна самотносте
кажуть рано чи пізно
за молитвами і безлисте
дерево цвітом поросте
а ти моя дика
невблаганна смотносте
це ж ти провокуєш
на страшні думки
дарма з того цвіту
не сплести вінки
стежками самі будяки
і замість молитви
прокльони подумки
здається ми так
вічність жили
і зриваючи без каяття
кривавий мак
у долі любові просили
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584881
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.06.2015
автор: Анна Крисальна