Вже грозами пропахли спориші,
Лягли у слід мандрованого червня,
Що визрівав у смуті невичерпній
У перший день своєї ворожби
І димний сад гойдала німота,
Тулилися до ганку матіоли.
Де обрію торкається корма
човнів, що не вертаються ніколи –
Там літо згубить наші імена
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584883
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.06.2015
автор: Яся Сингаєвська