Запах

Ти  не  пам'ятатимеш  кольору  стін  у  моєму  будинку  
і  запах  фіранок,  пропитаних  ранковим  небом.
Забудеш  повітря  і  як  в  тихій,  скупій  на  слова,  темряві  
дарував  чорно-білі  холодні  квіти.
З  часом  не  пам'ятатиметься  нічого.  
Навіть  найбажанішої  зливи  не  зовсім  пізнього  вечора.
Ті  самі  картини  на  стінах,  
з  якими  пов'язали  майбутнє,  -  забудеш.  
І  в  пам'яті  лишиться  
маленький  шматок  паперу  з  номером  нашого  літа.
На  згадку  про  себе  я  подарую  книгу.  
Ту,  яку  разом  читали  якогось  зимового  вечора.
Ти  востаннє  даруєш  чорний  чай  із  лимоном.  
А  пам'ятаєш,  як  пили  його  тоді,  коли...

Але  час  вже  прощатись.

Є  безліч  моментів,  акуратно  викладених  на  полицю  
поряд  із  фотокарткою,  
де  ми  ще  вдвох.
Давай  викарбуємо  назавжди,  
до  кінця  наших  днів  їх.  
І  ти  не  забудеш,  
як  запах  моєї  ковдри  проходив  крізь  тіло  
до  серця,  
ранив...

Все,  що  попрошу  -  пам'ятай  запах,  
той,  що  про  мене...  
той,  що  завжди  з  тобою...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584976
Рубрика: Верлібр
дата надходження 02.06.2015
автор: .віскі і шоколад