"Щасливі не ті хто любить,
А ті кого полюбили."
Буває ми приходимо додому,
По кімнаті розкидаємо взуття.
Та є людина яка попри втому,
Після нас прибере сміття.
І після того навіть не йде спати,
Хоча вже втома дістає.
І чуємо з кухні дивні аромати,
Від яких кругом голова стає.
Проходить так немало часу,
В людини тої руки вже тремтять.
І ми влилися вже у масу,
А вона чекає слів – нажаль мовчать.
Сидить всі дні у самоті із телефоном,
Чекає лиш один дзвінок.
Що запитати ніжним тоном:
« Як життя синок?».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585006
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.06.2015
автор: 333