Хотів відкрити Новий світ,
У всіх містах побути.
Ішов до Мрії стільки літ,
Щоб отепер забути.
За крок до неї зупинився,
Назад вже повертаєш.
За що ж тоді ти стільки бився,
Що так все залишаєш?
Тобі сказали, що не дійдеш,
Тобі це не потрібно,
Залиш як є - не стане гірше,
Ти проживеш і бідно.
І ти послухав їх завзято,
Живеш, як і раніше,
Покинув справу розпочату.
Гадаєш, так вірніше?
Чому ж ти став тоді сумним,
Як місяць в нічнім небі?
Усе тобі одно одним,
Нічого вже не треба.
Прошу, глянь в небо голубе,
На ліс, густий, шумлячий.
Весь світ лише на тебе жде,
І ти ішов неначе.
Та раптом тебе зупинили
Думки людей цікавих,
Які не знали й не любили,
А лізуть в твої справи.
Хіба для тебе важливіші
Мільйони інших голосів,
Які звучать у прозі, віршах,
За голос з твоїх снів?
Покинь усю роботу швидше
І вирушай у світ.
Тебе уже давно він кличе
І шле тобі "привіт".
Згадай свою дитячу мрію -
Побачити країни всі.
Візьми і Віру, і Надію
У подорож по всій Землі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585010
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.06.2015
автор: *Кассіопея*