Поспішаю я до лісу,
Мов додому,
В обійми знайомих
І вже рідних дерев,
Бо вони зашумлять -
заберуть мою втому
І красою захистять
Від турбот і проблем.
Ніжний цвіт конвалій -
перлами - сльозою
падає на долю,
змиває жалі.
Забула зозуля
Про циганську зброю...
Не віщує, блудить
в майбутті моїм...
А на со́сні поряд
Дивні блискавиці -
Сонечком краплинки
ніжно обплелись...
Із душі поезія...
На сосні - живиця,
що буршти́ном стати
мріє кожну мить...
Від конвалій віє
щастям і весною...
Вічність світить в очі-
золота сльоза...
Дивне і незвичне
Діється зі мною...
Ліс весняно й радо
Мудрість передав...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585026
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.06.2015
автор: zazemlena