Минувшина
Тато мій молотить жито,
Снопи стеле на рядно,
Поряд мама віє з сита,
Немов золото, зерно.
Підтанцьовує колосся
Під ударами ціпка,
Остюки летять в волосся,
Як пороша, звисока…
Розгрібають двір курчата,
Гонить півень горобців,
На засмаглім чолі тата
Ллється сріблом сім потів.
Стоїть збіжжя біля хати
У кропив’янім мішку,
З будки зирить пес кошлатий
У блискучім ланцюжку.
Мирно спить на призьбі киця,
Заховавшись в холодку,
Носить воду дід з криниці,
Живить щепи у садку.
Сива бабця на ослоні
Буркотить на дідуся,
Строго ляскає в долоні,
Ледве хрюкне порося.
Ми рвемо в канаві зілля
Ненажерливій свині
І чекаєм на дозвілля -
Покататись на коні…
У дворі молотить тато...
Мить та зникла у віки.
Утекло води багато
Із життєвої ріки.
Хто сьогодні пам’ятає
Кріпосні, жаскі часи?!
З поля вітер повіває,
Носить рідні голоси…
02 червня 2015 року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585041
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.06.2015
автор: Микола Паламарчук