Вдягши зоряну свитину
На своє плече.
Нічка річку освятила,
Що внизу тече.
Верби сиві по коліна
В воду забрели,
Тихо вітами своїми
Воду ту пили.
Бачить місяць: води чисті –
Тай поплив навстріч.
Ну, а ті вдягли намисто
Із небесних свіч.
Віти ловлять намистини –
Дістають зірки –
Золотими – не простими
Ті були свічки.
А як сонечко злякає
Сходу небеса,
Зорі з місяцем зникають.
Чи не чудеса?!
23.12.2013.
Ганна Верес
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585079
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 03.06.2015
автор: Ганна Верес (Демиденко)