Світла удар. Скрежет коліс.
Руки здавили кермо.
Різко вправо. Пологий укіс.
Спереду стовб, як більмо.
Стрічні авто роєм в пітьму...
Наче скажені джмелі.
Фари плетуть кольорову тасьму…
Тягнуть її по землі.
Болі немає, не відчуваю.
Пульсу, здається, теж.
Знаю, що незамінних немає.
Добре знаю, та все ж…
Діти? А діти майже дорослі.
Важко без мами, але…
Їм не потрібно жити наосліп,
Татко в життя проведе.
А чоловік? Він трудоголік,
Працюючи, переживе.
Ще не старий, не алкоголік
Кращу собі наживе.
Звикнеться брат, забудуть колеги,
Друзі вип`ють сто грам.
Їхні турботи- власні ковчеги…
Як же тобі? Як тобі, ....МАМ?...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585132
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.06.2015
автор: Dixi