В прозору тисняву червневого дощу,
Де веселиць зависло море ембріонів,
Я душі рідних ненароком відпущу
Плести мереживо небесного планктону.
Сувої барви з Кропивянки* потечуть,
Порушать правила фізичного тяжіння:
В високі хмари од земля лягає путь,
Започаткована з фамільного сумління.
Заквилить серце в поминальній самоті...
Мій храм межований добірними вітрами!
Сакральність простору не в бані золотій,
Вона той порох, калібрований слідами.
Слідами матері, слідами праотців,
Потоком крови, потом роду, мозолями!
... Ховає дощ червневий втрату на лиці
Скорботні болі, засолоні до нестями.
[i]*Кропивянка - назва річки на Поліссі[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585183
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.06.2015
автор: Нея