Небо долоню лиже,
Начебто кіт сметану.
З того повільно тану,
Небо стає все ближчим.
Я мов туман розлився
Тихо понад травою,
Сивою головою
З білим туманом злився.
Ранок встає спокійним,
Теплим, до мене добрим,
Сонце, як булка здобна,
Скоро проміння здійме.
Літня надходить днина,
Довго її чекали,
Десь всі страхи розтали,
Небо додолу лине.
Доброму знову бути,
Настрій такий, як треба,
Тихий пташиний щебет
Більше не дасть заснути.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585252
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 03.06.2015
автор: Мірошник Володимир