......................... [i] Разорвался у розы подол на ветру.
Соловей наслаждался в саду поутру.
Наслаждайся и ты, ибо роза - мгновенна.
Шепчет юная роза: "Любуйся! Умру...."[/i]
[i] Омар Хайям[/i]
...........................................................................................................
"Знов спокусив мене той теплий вітер!" -
жалілась роза, гублячи росу....
А польові їй вторували квіти:
"Яку ж бо змарнував, стрімкий, красу..."
Хіба ж не ти заманювала вперто?
І запахом дурманила, звала?....
Він прилетів із серцем розпростертим -
покірний, п"яний.... Звабила сама!
І так щоліта - все завжди спочатку:
троянда горда... аромат хмільний...
і легковажний вітер... й ніжність ранку...
й вінцем коханню спів чомусь сумний.
Ох, квіточко, духмяність ця недовга!
Замінить свіжість тлін і духота...
Ти не скупись, бо вітерець раптовий
у простір юність плинну загорта!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585288
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.06.2015
автор: Мар’я Гафінець