Балачки, балачки... Без кінця і без краю
Не обтяжені сенсом злітають слова
Відтепер в божевільню мій шлях пролягає
Вже терпіння моє, мов хвилини, сплива
"А сьогодні вже цегла три гривні із лишком!
Та й цементу завчасно купив - молодець!"
"Надо срочно поставіть котьол на дровішках!"
Всі старання триматись зійшли нанівець
То погода погана, вже тиждень дощить
То вже спека дістала, розпалює мозок
Та коли ви помовчите, любі, хоч мить?
Перестанете лить крокодилячі сльози?
П'ятий рік вже звільняєшся, вуха гудуть
Від твоїх "я тут врємєнно" хочеться вити
Озирнися навколо - втамуй свою лють
Подивись і відчуй, як шепочуться квіти
Досить скиглити, нити, жалітись усім
І слова розкида́ти на вітер, мов пір'я
В тиші сенсу не менше, а втім
Сємки - он на столі. Бабусі́ - на подвір'ї
04.06.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585323
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.06.2015
автор: Serg_maestro