Є щось магічне в молодого жита
Повз лан такий байдуже не пройти.
В кінці весни і на початку літа
Він має вищий ступінь красоти.
Одне в одне стебельця величаві,
Розчесані на совість вітерцем.
І кожне з них життя натхненно славить
Із високо піднесеним лицем.
А кольори! Це незбагненна ніжність:
Між колосків пірнає в зелень синь
І витинає піруети різні –
Збирає перли райдужні роси.
Розбовтала, як воду, зверху, знизу
Та й розметалась в зелені сама –
І народилось диво світло-сизе,
Що погляд мій і серце перейма.
Я набираюся від нього сили,
Любові до землі своїх батьків…
Лежить у поля на долівці килим
З розкішним ворсом житніх колосків.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585379
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.06.2015
автор: Ніна Багата