***
Мій келих недопитого вина
мене чекає десь на півдорозі
на вересневім тлі
у кришталі
роси квіткової на першому морозі.
Там глибина... Яка там глибина!
У росах тих, в бадьорості прозріння.
Коли стоїть пора така осіння,
то жити, жити хочеться сповна!
Ще буде все - чого і не чекав,
коли надія втрачена, мов зерня, -
коли бринить сумна
і вишина,
не те що, павутиночка на терні!
А ти ще вірив, ти іще плекав
дороги спілі чи стежки грайливі,
й повіривши у навіть неможливе,
поставиш кому, там де - "те-че-ка".
04.06.2015.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585443
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 05.06.2015
автор: Надія Позняк