***

Сонце  не  лишало  засмаги
Тільки  чергові  опіки,
Ти  пальцем  торкав  пухірці,
Вони  від  дотику  лопали.

Рідина  розтікалась  по  ребрах,
Мов  вино  з  горла  у  вени,
І  пальці  довгі,  як  стебла,
Переплітались  з  твоїми…

Її  січене  часом  волосся
Вростало  в  твою  щетину,
Ти  перестав  голитись,
Щоб  не  різати  їй  пуповину.

Вона  стала  глибше  вростати,
Як  вростає  коріння  у  землю,
Ти  можеш  і  далі  стояти,
А  можеш  рубати  стебла!

Різати  пальці  і  пуповини,
Стригти  волосся,  рубати  хребти,
Голити  щоранку  щетину,
Та  не  зможеш  від  неї  піти…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585450
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.06.2015
автор: Юлія Похолюк