А Ти ведеш мене, сліпу, за руку –
а я щоразу плутаю сліди,
по шрамах днів засвоюю науку,
шліфуючи падіннями світи.
А Ти ведеш мене у вись спірально –
а я щораз [i]вертаю на круги[/i],
з картинки-пазлу гублячи деталі
в єдинім екземплярі – дні-роки…
А Ти ведеш, дбайливо, крок за кроком,
бо десь вершину бачиш в далині.
А я – сліпа. Прозріння б серцю трохи,
аби прийняти всі Твої уроки
і щедрість, подаровану мені…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585550
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.06.2015
автор: ptaha