Сум загортав хвилинку в простирадло
Я десь подівсь нанизуючи спогад на вівтар
У сметанковій пелені чомсь безпорадно
Самотній стадник на чолі безликості отар.
Невтомно розчаровувався в якості вистави
Замість сердець лиш цвів гнилий гранат...
Я линув до людей, з цікавості, не для забави
Так стомлює шукати справжнє коридорами кімнат.
Тож не дивуйтесь, як криниця забере водицю
Жвава мурашка кине ношу й далі побіжить
Не забивайте в голову собі якусь дрібницю
Пусті обіцянки - ваш аромат, а я ще хочу Жить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585555
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.06.2015
автор: Витісненні емоції