Нехай він сидітиме в підсвідомості,
В той час, як літаки їздитимуть дорогами,
покритими карамельним асфальтом,
А поїзди попливуть у вишневе небо.
Орбіти зійдуть з планет,
а дракони житимуть на зірках.
Світ перевернеться в голові
і дерева оживуть на книжкових сторінках.
Головне, щоб він не пішов з того світу.
Я не витримаю реальності.
До чого ця тупа пунктуальність?
Божевільність...
Вбиває перехожих,
А я живу там, де нитками вишивають веселку.
Головне, щоб він не пішов з мого світу.
Нехай житиме лише в підсвідомості
і вимальовуватиме, акварельними фарбами,
океан із квітів, що розмовляють.
Бо лиш тоді я живу...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585599
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.06.2015
автор: .віскі і шоколад