Я заплуталась. Ні, я втомилась
І не знаю, куди мені йти.
Боже милий, я загубилась,
Чи чогось не достатньо мені?
Хочу просто я бути щасливою,
Хочу просто любити життя,
Не для мене – бути мінливою,
Не для мене – сумне майбуття.
Я робила в житті своїм капості,
І хороших немало діл.
Як багато в житті нашім радості,
Для яких шкода своїх сил.
Як же важко просто любити!
Як же важко любов віддавать!
Ми не можемо просто дружити -
Боїмося чужими ми стать.
Боїмося зробить добру справу,
Бо не так ще подумати можуть.
Боїмося, і не тому, що страшно,
А тому, що всі вигоди хочуть.
Ну а справді, що в цьому поганого?
Ну а справді, що в цьому не так?
Адже хочеться всім бездоганного,
Без віддач, щоб усе. Ще б пак!
Забуваємо ми, як любити,
Забуваєм і як не брехати.
Так давайте ми будемо жити
Так, щоби світ наш увесь поміняти!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585634
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.06.2015
автор: Таємнича незнайомка