Чергове заломлення світла здивує тебе,
Адже бачити тих, хто вже не чекає - це дивно.
І ти будеш вдихати це, доки все ще гребе,
Доки все не розчиниться у тобі рівномірно.
Доки дах не на місці, доки ти там, де треба.
Головне в ситуації цій власна богема,
Що так фокусує твої зіниці...
Залий свою душу по вінця.
Загинь у цій наркотичній западині.
Зациклись, зведи усе лише до одного.
Будь наче хворий, будь наче прокажений,
Зустрінься зі смертю та все ж лише з молодою.
А якщо все ж відпустить тебе цей кістяк,
Молодої дами що носить все лише чорне.
Крикни, чи подай будь-який інший знак,
Наприклад зіграй ноту До на волторні.
До мене, до власника, до того, хто вже зачекався,
Повертайся, лиш втихне буря в опустошеній склянці.
І не треба боятись, ти ж не програв і не здався,
Пройшов через це, переміг - одягай білі капці...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585738
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.06.2015
автор: Терпкий Післясмак