[i]« Люблю самокритику
і коли когось критикують»[/i]
Із Райкіна
Це явно, що не пиріжок*,
але ніхто не ахне,
що зопалу для багатьох
поезією пахне.
Воюють всі на всі боки́
за гасла і сюжети
і поетичні вояки
і бойові поети.
Але оказія така
не дуже помагає,
якщо на голки їжака,
є жала пчілки Майї.
Де двоє кинулись у бій,
то й третій – як годиться.
Бо стільки вилито помий –
ніщо не освятиться.
Боюся цього, як вогню,
але така кебета.
Немає вибору в меню
опального поета.
А як інакше час мине
і хто тебе почує,
коли за темне і ясне
ніхто не голосує?
Те недото́ркане стає,
а інше – на котурни,
або у ролі (як і є)
сердитого Сатурна.
О, войовничі читачі
козирної колоди,
багато краще у печі
виходити із моди.
О, неотесані таки
поети-забіяки,
ви пишете у дві руки
і не печете раки.
І це уже не до лиця
шута-гусара-молодця,
що наче не ледащо.
І я за ближнього молю,
бо все одно усіх люблю
і всує, і нізащо.
[i]* – фаст-фуд на американську манеру.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585769
Рубрика:
дата надходження 06.06.2015
автор: I.Teрен