Від щастя не сивіють в тридцять три,
Але тобі,матусю злі вітри
Сипнули сивини ще молодою.
Та вистояла,все стерпіть зуміла,
І горе подолать взяла десь сили,
Й на люди не виходила сумною.
Всміхалася,усе пісні співала,
Навіть тоді,коли душа ридала
Й хотілося на увесь світ кричати.
Тож кожну зморшку на твоїм чолі
Цілую.Та вклонюся до землі
Людині найдорожчій в світі - Матері.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585871
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.06.2015
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський