(фото автора)
[[b]Світ до Сонця:[/b][u][/u][/i]
Ще лиш світанок. Ранній-ранній... Тихий..
Прозорий ранок.. Промінь боязкий...
Тепло ж блаженне вже хазяйновито -
в обійми Сонце: не соромсь! Хутчій
чіпляйся швидше за могутні плечі
високих гір і виринай з пітьми.
Забули як теплом горіти очі...
Натхненням запали знов! Обійми
так ніжно-ніжно літньою любов"ю,
безкрайнім небом, співом мрій збуди.
В тобі - життя! Пропитуюсь до краю
найменшим нервом, всім єством... Світи!
Хай буде день! Безхмарний. Безтурботний.
Хай буде сила все долати зло..
Я вип"ю спрагло сонячні щедроти,
щоб роздавати зиму всю тепло.
[b]
Сонце до Світу.[/b][i][u][/u][/i]
Кохаю...
Зізнавалось Сонце ніжно,
цілуючи ці гори і ліси.
Черпаю...
З річки стрімкість й силу спритну.
Небес безмежжя. Смак роси й трави.
Літаю...
За подол вчепившись вітру
і серцем ледь торкаючись вершин.
Я знаю...
Як усе, минуще й літо...
Любов спиняє вічності той плин!
Співаю...
Розгорнувши навстіж душу.
Віддавши Світу все своє тепло.
Чекаю...
Крізь туман, крізь зимну стужу,
щоб вранці розливати знов добро...
Кохаю!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585886
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.06.2015
автор: Мар’я Гафінець