Коли душа жадає космосу,
А речовини – осмосу, -
Прокидається зірка і сяє.
Вона усе знає.
Геть усе,
Вона щастя несе.
Щастя – це не їжа,
І не сон.
Це океан – з яким в унісон
Палає серце і горять очі,
Які втомилися від ночі,
Яка є вдень.
Хочу струн і пісень,
Хочу Музи і музики...
Розіб’ю ілюзію в друзки,
Щоб полетіти...
Коли тіло хоче спокою
Воно тікаe широкою
Дорогою всесвіту
i тягне душу з собою.
Душа не може жити
У спокоi,
Вона хоче творити
У пристрасті
Усю зелень побачити
Усе Сонце помацати
Усю воду випити
Своeю спрагою
Зі значною відвагою
Жити, творити, літати...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585890
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 07.06.2015
автор: foramenifera