останнім часом враження таке, що стою серед розкішного саду, і висять наді мною десятки стиглих солодких яблук.
спокусливо підморгують мені кораловими щоками, ваблять, і котиться слинка, і пальці тягнуться, щоб зірвати бодай один із фруктів.
і все б гаразд, тільки - чи то зростом мене обділили, чи то гілля занадто високо, однак не дістати мені жодного яблука.
лишається стояти і жадібно дивитись, як приходять високі люди, приносять драбинки і лишають по собі зовсім голі дерева.
а тобі ще рости і рости.
проте яблук хочеться негайно, бо помреш зі спраги...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585896
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.06.2015
автор: Кароліна Бундаш