засинання в"язке,
метелики ночі врізаються в світло ліхтаря
і поки вишня співає нам колискову,
вони ніби в змові із небом,
зливаються з крапинками зірок...
яблуко пахне землею пряно,
руки крізь темінь не кличуть білі.
та, що здавалась тобі бездоганною
просто інакше не вміла.
сила її то слизьке каміння,
синім оздоблене на папері.
відстань у кілька лютневих ліній,
відстань у вірші з старих матерій.
яблуко пахне землею пусто,
руки хрестами падуть на груди.
мовчки про те
як тебе почути
або
про те
як цього не буде..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585970
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.06.2015
автор: Biryuza