Ти була дивною,
І доброю, і щедрою,і милою
Такою як не всі
Як твій улюблений, далекий Дебюссі.
Ти не любила гучності
Ні в музиці,ані в словах
І не любила підлості
Ні в справах,і не в думках.
Ти не боялась плакати при всіх,
При всіх сміятися й мовчати теж про всіх.
Ти так любила сміх дітей,
І ще як в житі плаче соловей.
Не знаю я як ти мене знайшла
У тому натовпі, із сотні тих,
Ти так мене шалено берегла
Від всіх очей пустих.
Я часто злився
Й казав,що ми чужі
Що надто різні ми ,
Що ти із неба,а я з землі.
Я фразами стріляв
В твою відвертість,
Я й сам не знав,
Що то моя упертість.
А ти пішла й нічого не сказала,
Лиш сумно подивилася і наче не пізнала,
Я раптом зрозумів,що в тобі щось убив
І прошептав у слід:"Пробач,що не любив"...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586004
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.06.2015
автор: ANNA ROSS