Почати б розмову як зазвичай - але ж мама вчила не гортати нову сторінку, поки колишня не добігла кінця.
І ніяк не вирішиш - чи в тебе, як у Вишневської, що не день - то "латентне сновидіння", чи ти, як Холден Колфілд, поволі втрачаєш себе "над пропастью во ржи"?
Вирватися б із цього напівкінця, визнати б, що склянка наполовину порожня, що однією ногою стоїш в клітці, а інша загрузла в сумнівах. Тільки б нарешті вже рушити з місця, обрати одну з доріг, що ведуть вперед. Спокій - затятий інтроверт, і що більше дивишся собі всередину, то менше тебе залишається у твоєму тілі.
Може, якщо задихаєшся повітрям, котрим раніше дихав на повні груди, варто просто затримати подих?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586063
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.06.2015
автор: Кароліна Бундаш