Надія

Я  бігтиму,  поки  є  сили.
Хто  зна,  чи  далеко  фінал…
Ми  миру  навчитись  не  вміли,
Палає  пекельно  вокзал.  
Палають  будинки,  й  угору
Здіймаються  душі  і  дим.
Чи  війни  закінчаться  скоро?
Чи  вернеться  вирваний  Крим?

Я  бігтиму,  поки  є  правда
В  руках,    у  серцях,  в  голосах.
Чи  брат  добиватиме  брата?
Зашкалює  на  полюсах,
Зашкалюють  біль  і  тривога.
Солдатські  думки  у  пітьмі
До  мами  шукають  дорогу,
І  губляться  в  руській  тюрмі.

Я  бігтиму,  тільки  б  чекали
Країна,  дитина,  Вона.
Праворуч  і  зліва  –  шакали,
А  з  неба  донизу  –  стіна.
А  знизу  до  неба  –  Надія:
Замучена,  схудла,  бліда,
Та  кліпають  стомлені  вії,
Стікає  щоками  вода.

Я  бігтиму,  поки  молитва
Не  вижене  ворога  геть.
Я  –  Віра,  я  –  виграна  битва.
Я  –  церква,  я  –  Бог,  я  –  мечеть.
Чи  війни  закінчаться  скоро?
Чи  ще  синьо-жовтий  Донбас?
Солдат  піднімається  вгору
За  мир,  за  країну,  за  нас.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586065
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.06.2015
автор: Віталій Орловський