Життя заплутане і одночасно з тим просте,
Але шукають люди вічно відповідь на те,
Що істиною є, і дружбою… любов’ю,
Нерідко омиваючи ці пошуки своєю кров’ю…
Ще древні нам заповідали жить по честі,
Не дивлячись на час, проблеми і нашесті.
Проте втрачає людство землю під ногами,
Один для одного стають всі ворогами.
Немає, начебто, від того порятунку:
Ні схованки чи ліків, обладунків.
Але секрет простий, на нього ти зважай –
Повагу самостійно заслужи і інших теж ти поважай!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586169
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.06.2015
автор: Андрій Фомін