«Прощай», - кажу тобі, настала ота мить,
Коли сюжет уже довершено в романі.
Але чому так гірко, так душа болить?
На волю хоче, ну, а серце… у капкані.
Тобі нічого я не ставлю у вину.
Ну, що ти можеш? Ти залежний від системи.
Вдягну на душу я сорочку гамівну,
Кохання всохне, як під зиму хризантеми.
«Прощай», - кажу. Моє ім’я навік забудь.
Пробач за те, що душу я твою терзала.
Лети орлом. Ти варт. Я справлюсь як-небудь.
Я не таке в житті, повір, перемагала.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586202
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.06.2015
автор: Крилата (Любов Пікас)