Не покидай мене, мій Бог,
Хай у Тобі душа спочине
У цих земних суєтних днях;
Твоя хай милість не покине,
Бо тільки у Тобі
Я знов живу.
Немов, проснувшись з сну тяжкого,
Свого життя я не люблю,
Коли немає Сина Твого.
Себе в житті не визнаю,
Коли не чую слова Твого,
Бо що тоді слова мої
Без Духу Істини живого?
Вкладаєш працю Ти Свою
І Дух за руку мене водить,
І я у вірі так стою –
Маслина ягоди вже родить.
Та розходилися вітри
Маслину в гніві гнуть додолу;
Мене від них Ти захисти,
Сховай за мури Свого дому.
Надійний сховок від вітрів
І прихисток - у Твому домі;
Прошу, щоб Ти мене прикрив,
Бо Ти будуєш не з соломи.
Твоя споруда устоїть,
Вітрам її не поламати;
У круговерті всіх століть
Нікому не вдалось здолати.
Не покидай мене, Ісус,
Дай сили в бурях устояти;
Я нині до Тебе молюсь
І завтра буду так стояти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586327
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 09.06.2015
автор: Едельвейс137