Мама каже мені, що я гарна,
Але я їй чомусь не вірю,
Що мої ці думки усі марні,
Що я, навіть, схожа на мрію.
Чомусь в це, я не можу повірити!
Мам, за все ти мені пробач.
Я люблю тебе й буду леліяти,
Тільки Мамочко, люба, не плач.
Не запитуй у мене, що сталося
І чому такі дивні думки.
Це мені, мабудь, в долі вінчалася...
Та й навіщо пишу ці рядки?!
Зрозумій, мені зараз самотньо.
Мам, бо серце завжди пробачало.
Я тобі не скажу:"Ти заходь вже",
Бо сказаи сил не вистачало...
21.01.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586335
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.06.2015
автор: Уляна Віолончель